• Главная
  • Новости
  • Голова запорізької ДФС заробляє мільйони на махінаціях із експорту шроту соняшника та відшкодуванні ПДВ

Голова запорізької ДФС заробляє мільйони на махінаціях із експорту шроту соняшника та відшкодуванні ПДВ

Україна тривалий час входить до трійки лідерів світових експортерів соняшникової олії та соняшникового шроту, а Запорізька область є одним з найбільших виробників цих продуктів в України.

Шрот соняшниковий є відходом від виробництва соняшникової олії та представляє собою подрібнене знежирене насіння соняшника. Отримується шляхом екстракції залишків олії із соняшникової макухи хімічним шляхом, тобто за допомогою хімічних розчинників. В якості розчинника використовується гексан. Соняшникова макуха змішується з гексаном. Гексан змішується із залишками олії в макусі. Рідка суміш соняшникової олії з гексаном відділяється від твердої фракції. Тверда фракція і є соняшниковим шротом. Вона характеризується високим вмістом сирого протеїну та низьким вмістом жиру та вологи. За поживністю соняшниковий білок є близьким до білків тваринного походження (рибне борошно, м'ясо-кісткове борошно, кров’яне борошно). Використовується для забезпечення раціонів сільськогосподарських тварин та птиці дешевим білком.

На території Запорізької області розташовані як великі підприємства з виробництва соняшникової олії, так і підприємства середнього та малого бізнесу зазначеного сектору господарської діяльності.

За інформацією наших джерел, неабияку яку зацікавленість у даній галузі має в.о. голови Державної фіскальної служби в області Юліана Козаченко. Зокрема, за участі головного «фіскала» на Запоріжжі організована ціла корупційна схема, яка завдає чималих збитків державі.

Справа в тому, що соняшниковий шрот можна назвати відходом виробництва. В такому разі підприємство в документах бухгалтерського обліку та звітності може відобразити операції зі шротом як витрати. Але шрот можна також назвати побічним продуктом виробництва, і тоді підприємство має сплатити податки з отриманих доходів, тобто з реалізації готової продукції.

Враховуючи, що виробництво соняшникової олії є досить специфічним бізнесом, репутаційні ризики підприємств, які здійснюють господарську діяльність в цьому секторі економіки, є доволі високими. Цим і користується Юліана Козаченко для залякування підприємців під час податкових перевірок.

Джерела повідомляють, що підлеглі Юліани Павлівни за її вказівкою змушують підприємців за готівку та по заниженій ціні продавати шрот підконтрольним «фіскалам» фірмам, які також є учасниками злочинної схеми. В обмін ГФС закриває очі на адміністративні порушення на цих підприємствах  та  не вживає до них фінансових санкцій.

Зазначені фірми формують експортні партії в портах Запорізької області від 6 до 10 тисяч тон щотижня, які потім по міжнародному контракту відправляються до іноземних країн. А підприємства-експортери отримують не тільки плату за поставлений товар від покупців нерезидентів, але й регулярне відшкодування податку на додану вартість із державного бюджету України в розмірі 20% від суми контракту. Відшкодування ПДВ і є основною метою організаторів злочинної схеми, оскільки експортери здійснюють систематичну підробку документів про походження шроту від низки суб’єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності.

В середньому шрот соняшника коштує 7000 грн. за тону. Навіть за приблизними підрахунками, підконтрольні Юліані Козаченко фірми експортують до 6000 тон за тиждень на 42 мільйони гривень. 20 % від цієї суми, а це 8 400 000 грн., у вигляді відшкодування ПДВ повертаються із державного бюджету, тобто з кишень платників податків, на рахунки афілійованих із Козаченко підприємств. Згодом отримані злочинним шляхом кошти розподіляються між усіма учасниками схеми.

Щоб припинити реалізацію протизаконної схеми потрібно небагато. При здійсненні митного оформлення вантажу на експорт в обов’язковому порядку в митних документах зазначається як підприємство-експортер, так і підприємство-виробник. При цьому, якщо підприємство-виробник не має експлуатаційного та експортного дозволу на конкретну країну світу, який видає Держспоживслужба, то експорт товару просто неможливий.

Якщо порівняти переліки експортерів та фактичних виробників шроту, у яких є експортні дозволи та які є у відкритому доступі на сайті Держспоживслужби, то побачимо, що переважна більшість експортерів не мають такого дозволу. Крім того, в бухгалтерських документах фактичного виробника шроту ми не побачимо господарських взаємовідносин з експортером, бо шрот за  документах був проданий на свинарник чи на птахофабрику, як відходи за копійки, а фактично переданий за готівку.

Подібних підприємств-експортерів на території Запорізької області налічується менше одного десятка. Детальніше про них ми розкажемо у наступних публікаціях.

А поки що хотілося би спитати у правоохоронців та посадовців, від яких залежить контроль за дотриманням законодавства: чого бракує для розкриття злочинної змови та притягнення винних до відповідальності? Хисту чи бажання?

Питання ми також адресуємо органам внутрішньої безпеки ДФС, прокуратури, Національної поліції та СБУ. Голова ДФС в Запорізькій області Юліана Козаченко неодноразово ставала фігурантом гучних скандалів та журналістських розслідувань щодо організації корупційних схем та здійснення податкових злочинів нею та її найближчим оточенням. Проте Юліана Павлівна залишається на посаді, продовжуючи розкрадати державний бюджет, пресувати запорізький бізнес та приростати елітною нерухомістю в столиці та дорогими авто.  

Наше питання просте і логічне – як довго це ще триватиме?