Чому деградувало державне управління?

На ресурсі 7dniv.info розміщено цікаву, на наш погляд, публікацію  «Чому деградувало державне управління?»

Якщо ви думаєте, що в державному управлінні України повна катастрофа - ви помиляєтеся. Все набагато гірше.

Останнім часом на ключові державні пости потрапляють люди, які не мають приблизного поняття про комплекси складних внутрішньодержавних процесів взаємопов'язаних між собою.

Існує 3 рівня некомпетентності (невиконання):

1. Підлеглий виконує поставлене завдання погано АБО не в строк, використовуючи ресурси за призначенням.

2. Підлеглий виконує поставлене завдання І погано, І не в строк, використовуючи частину ресурсів не за призначенням.

3. Підлеглий не виконує завдання взагалі, а всі ресурси використані не за призначенням.

Сьогодні ми маємо четвертий критичний рівень - сам керівник не може поставити задачу підлеглому, а ресурси, необхідні для виконання завдання, завищені в рази, і пішли не за призначенням.

Що таке системна корупція?

Управлінська криза - криза прийняття державних рішень - процеси, що стали незворотними в масштабах держави, завдають шкоди навіть інтересам олігархії, але вже вийшли з-під її контролю, і не можуть повноцінно справлятися навіть потужними фінансово-політичними групами. Держава стала некерованою. Системна управлінська криза - характеризується руйнуванням державних механізмів і органів, всіх рівнів управлінської вертикалі, міжвідомчих горизонтальних зв'язків, при яких ефективний обмін інформаційними потоками і чітке виконання директив стали неможливими. Були порушені базові принципи правильної роботи державного апарату: чітка державна ієрархія, субординація, підпорядкування і підзвітність, формування цілей і постановка задач, регламенти і функціональні обов'язки, контроль сил і засобів, персональні відповідальність і повноваження, контроль виконання рішень і якості отриманих результатів. Катастрофічне падіння державно-адміністративної культури та етики.

Все це свідчить про необоротну державно-політичну кризу і виродження діючої олігархічної державної політичної системи України.

7 головних правил управління і організації  та як ефективно керувати командою?

Кадрова ерозія, кадровий голод - неминуче призводить до управлінської кризи. Причини кадрового голоду - деградація державної кадрової політики.

Що таке державна кадрова політика?

Безнадійні «псевдоеліти» породжують безнадійну державну систему, безнадійна система породжує безнадійні кадри, безнадійні кадри породжують безнадійні ситуації.

Основні причини і наслідки деградації державної кадрової політики:

1. Неможливість формування «псевдоелітами» України національної стратегії розвитку держави і суспільства. Нерозуміння і неприйняття категорії «державний інтерес», внаслідок спотвореного світогляду і домінування особистих і корпоративних інтересів над державними і громадськими.

Немає державних інтересів - немає державної політики - ні політичного курсу - немає завдань для фахівців - фахівці не потрібні - не потрібна державна кадрова політика.

2. Державна кадрова політика - інструмент для втілення в життя інтересів держави і суспільства. При відсутності зрозумілих цілей і завдань, загальної державної стратегії розвитку, кадрова політика як інструмент стає невитребуваним і непотрібним, тому що немає ніякої різниці, хто саме буде нічого НЕ робити і НІ за що НЕ відповідати. При незатребуваності інструменту - державна кадрова політика неминуче знецінюється, деградує і остаточно вироджується. Немає державних інтересів - немає завдань у фахівців - кадрова політика не потрібна - все одно, хто буде НЕ виконувати неіснуючі завдання.

3. Саме зміщення пріоритету з державних інтересів на приватні, сформувало новий запит на поетапне оновлення «старих-нових еліт» ще більш жадібними і безвідповідальними представниками. Так утворилася «негативна управлінська воронка» - багаторічна селекція і формування «псевдоеліт» за принципом «зворотної селекції» - негативного відбору, бо подібне притягує не тільки подібних, а й поступово замінюється на набагато гірших, ніж попередні. Негативна управлінська воронка - ланцюгова реакція, залучення неякісними кадрами-управлінцями інших, ще більш непрофесійних кадрів.

4. Неефективні жадібні представники «псевдоеліт» притягували ще гірших. Більш гірші, розуміючи, що не зможуть конкурувати з гідними і професійними представниками суспільства і, захищаючись від них, ще більше знецінюють кадрову політику, підлаштовуючи її під свої інтереси і для збереження своєї влади. Про якість державних кадрових призначень в Україні за останнє десятиліття можна складати легенди або видати «Повний збірник державної кадрової єресі». Виродження кадрової політики призводить до цементування «соціальних ліфтів», призначення на державні посади стає завданням для фахівців-професіоналів, а привілеєм «обраних», з'являються клановість, кумівство, продаж посад і т.п

5. Рішення, прийняті некомпетентним державним діячем або чиновником, мають серйозні негативні наслідки, оскільки  особиста некомпетентність конкретних посадових осіб трансформується в деградацію відповідних державних інститутів (органів) і держави в цілому. Некомпетентність державних структур призводить до: відсутності комплексно-системного аналізу і планування, непродуманим і руйнівним «реформам», фінансових і іміджевих втрат держави у зовнішньополітичній та внутрішньогосподарській діяльності. Відсутність персональної відповідальності за результати унеможливлює управління державою. Без персональної відповідальності державне управління перетворюється в ілюзію, абсурдну гру, з реальними непередбачуваними результатами, де головні ставки - мільйони життів громадян України і доля держави.

6. Породження некомпетентністю ще більшою некомпетентності - ґрунтується на старому управлінському жартівливому постулаті: «Жоден керівник не візьме підлеглим людину розумнішою за себе». Бездарності породжують ще більших нездар тому, що бездарності бояться конкуренції. Сильні професіонали - це люди безмежно віддані своїй справі, націлені на результат, амбітні, болісно переживають невдачі і володіють складним і важким характером. Їм складно уживатися з некомпетентними співробітниками і керівниками, які частіше налаштовані на процес, ніж на результат. Головною ознакою бездарності влади є її активна орієнтованість не на результат, а на процес.  Імітація бурхливої діяльності (ІБД), гасел, «реформ» без початкового планування і кінцевого результату, постійних нарад, засідань, погоджень, форумів, обговорень на всіх рівнях, прес-конференціях і ток-шоу - «забалакування» ключових проблем закінчуються неминучим фіналом - крахом на всіх основних державних напрямках діяльності.

7. Під тиском різномастих авантюристів, пристосуванців, нікчем і нездар, процес витоку професійних кадрів стає лавиноподібним і неконтрольованим. З'являється «нова генерація» державних функціонерів і чиновників, повністю непродуктивних у формуванні та прийнятті важливих державних рішень. Запускаються непрогнозовані процеси прийняття абсурдних державних рішень і їх множення за принципом - «народження однієї дурості породжує три наступні».

Під час читання здається, що описані політичні процеси стосуються Запорізького регіону. Адже теперішній губернатор, торговець цементом, жодного дня не перебував в органах державного управління та взагалі не має уявлення про згадані вище процеси.

За строк перебування на посаді Віталій Туринок встиг «заробити» три кримінальних справи, дві з яких є корисливими злочинами.

Призначив своїм заступником - кума, який не має навіть приблизного уявлення  про державне управління.

Його радники – або фігури-невдахи  часів Януковича, які прагнуть реваншу, або ставленики «ювелірної» псевдоеліти, яка по факту є «гопотою» та ватою. 

Туринок продовжує зухвало демонструвати відкриту зневагу до Законів та етичних норм.

За час каденції Туринка не прийнято жодного стратегічного рішення, не проведено жодного прийому громадян.

Повністю ігнорується регламент обладміністрації.

Робота взагалі не планується, оскільки  відсутнє уявлення, як це робити.

За час каденції маємо дві екологічних кризи та повну бездіяльність в сфері охорони навколишнього середовища.

Туринок  не служив в армії, військову підготовку не проходив, зброї в руках не тримав, допуску до державної таємниці не має – як результат, свідома або несвідома втрата обороноздатності регіону.

Вже бачимо, що LIFT — це проект, який дійсно міцно цементує «соціальні ліфти», оскільки на ключові посади призначаються «гірші з найгірших».